У 1995 році в Пекіні на четвертій Всесвітній конференції зі стану жінок наслідки військових конфліктів для жінок були визначені як одна з 12 найважливіших проблемних областей, що вимагають негайних дій. У 2000 році ООН прийняла резолюцію 1325 щодо невідповідного впливу військового конфлікту на дівчат і жінок. Організація закликала держави забезпечити більш активну участь жінок у прийнятті рішень з військових питань, а також вжити спеціальних заходів для захисту дівчат та жінок під час конфліктів.
Розповідаємо, як війна впливає на життя жінок.
Насильство
ООН у своїй резолюції зазначає, що під час будь-яких збройних конфліктів випадків насильства над жінками, зокрема сексуального, стає більше. Воно було масовим і під час війни на територіях колишньої Югославії, і під час війн у Сирії та Іраку. Також ООН вдалося задокументувати багато випадків зґвалтувань в Афганістані.
Іноді сторони збройних конфліктів використовують систематичні зґвалтування як тактику ведення війни. Також вони здійснюють інші форми насильства над жінками. Серед них – вбивства, сексуальна експлуатація, примусова вагітність чи примусова стерилізація.
У доповіді UNICEF йдеться про те, що сексуалізоване насильство під час військових конфліктів відрізняється особливою жорстокістю і воно часто пов’язане не зі статевим потягом, а з бажанням показати владу та домінування над жертвою.
У 2019 році проблему зґвалтувань під час воєнних дій обговорювали у Раді Безпеки ООН. Німеччина підготувала проект резолюції щодо скорочення кількості випадків насильства. Її ухвалили більшістю голосів — від голосування утрималися лише Росія та Китай. Але у квітні 2022 року спеціальна представниця генерального секретаря ООН Праміла Патен сказала, що жодна резолюція так і не змогла захистити жінок на теренах конфліктів.
Журналістка та активістка Сьюзан Браунміллер вважає, що це результат повсюдного зневажливого ставлення до жінок. Під час війни багато хто сприймає їх лише як пасивних спостерігачів або як майно, залишене вдома. Це звучить варварськи, але багато чоловіків дійсно ставляться до жінок зневажливо. Особливо якщо йде війна — у такій ситуації до зневаги додається ще й агресивність, особливо стосовно мешканок ворожої держави.
Крім того, під час збройних конфліктів у містах стає більше безладу, а правоохоронні органи часто або взагалі не діють, або не мають змоги стежити за усіма правопорушеннями. А якщо чоловіки йдуть на фронт, то вдома залишаються жінки, діти та люди похилого віку, вони часто фізично не можуть протистояти мародерствам й нападам, які може здійснювати армія іншої країни.
Насильство також відбувається всередині спільнот біженців або воно може здійснюватися сторонніми людьми щодо біженців. У доповіді ВООЗ йдеться, що серед тих, хто по морю втік із В’єтнаму в 70-80-х, близько 39% жінок було викрадено або зґвалтовано піратами.
Зґвалтування можуть призвести до фізичних травм, розривів тканин, безпліддя та зараження ЗПСШ та ВІЛ. При цьому в умовах бойових дій у людей далеко не завжди є можливість звернутися по медичну допомогу або зробити аборт. Постраждала може зіштовхнутися зі серйозними психологічними проблемами — депресією, суїцидальними думками, тривогою та ПТСР.
Бідність
Жінки, які перебувають у зоні бойових дій чи навіть у тилу, можуть опинитися без засобів для існування. Багато організацій призупиняють роботу та працівниці позбавляються доходу. Якщо жінка не працювала та її забезпечував чоловік, вона може залишитися без годувальника. Якщо ж вона вирішує виїхати, вона опиняється у чужій країні, часто без житла та роботи.
Нерідко під час воєн та гуманітарних катастроф жінки опиняються в такій ситуації, що не можуть навіть купити гігієнічні засоби. Може здатися, що це не така вже й серйозна проблема. Але насправді через це багато хто не може ходити на роботу чи вчитися.
Трафікінг
Жінок можуть захоплювати у полон, утримувати у заручниках чи сексуально експлуатувати. Під час воєн це відбувається частіше, ніж звичайно, тому що закони мирного часу перестають працювати та зловмисники користуються безкарністю.
До того ж, якщо жінка виїхала з місця бойових дій і перебуває в чужій країні, її простіше викрасти — знайомі не завжди можуть допомогти, а якщо вона не знає мови, їй важко звернутися за допомогою.
Також у доповіді UNICEF говориться, що біженки часто починають займатися проституцією, тому що їм потрібно будь-якими способами заробити гроші та знайти їжу, житло чи заступництво.
Люди, які купують секс-послуги або займаються трафікінгом, спеціально шукають тих, хто перебуває на самоті та в відчайдушному становищі — часто вони вдають, що хочуть допомогти жінці, а врешті-решт здійснюють над нею насильство.