Фізична загроза
Під час війни уникнути жертв серед цивільного населення, зазвичай, неможливо. Обстріли та артилерійські удари нерідко завдаються по містах, селах або поблизу. Також через військові дії у населених пунктах можуть виникнути складнощі з медичною допомогою та постачанням ліків.
У результаті в країнах, на території яких йдуть бойові дії, значно підвищується смертність серед мирних жителів. Особливо часто гинуть діти, які більше дорослих схильні до інфекцій та важче переносять холод, голод й тяготи воєнного часу.
Наприклад, під час Першої світової війни дитяча смертність в Італії перевищила втрати на фронті. В останній рік війни вона була вищою за 45 %. Усього за чотири роки війни в країні загинуло понад мільйон дітей віком до п’яти років. У повоєнні роки діти, здоров’я яких виявилося підірваним через важке життя в тилу, продовжували вмирати — лише через два роки рівень смертності повернувся до довоєнних показників. У Росії під час Другої світової війни смертність серед хлопчиків віком 5–9 років зросла на 60 %, серед дівчаток — на 48 %.
Діти також гинуть через напади, мародерства та насильство, яке солдати застосовують до мирних жителів.
Наприклад, в Афганістані за один лише 2018 рік у ході збройного конфлікту загинули або постраждали від насильницьких дій 3 062 дитини. У Сомалі, де багато років триває війна, 2018-го було вбито або поранено 2 300 дітей. У тому ж році ООН зафіксувала по всьому світу 933 випадки сексуального насильства над дітьми, і майже третина припадає на Сомалі.
Через війни можуть страждати не лише діти на територіях країн-учасників конфлікту. Буває так, що гуманітарна катастрофа зачіпає весь світ. Наприклад, зараз через конфлікт в Україні по всьому світу зростають ціни на лікувальне харчування, необхідне дітям, які страждають від виснаження.
Щороку більше мільйона дітей у всьому світі помирає від недостатності їжі — це кожна п’ята смерть дитини віком до п’яти років. Щоб лікувати дітей у стані виснаження, використовується спеціальне висококалорійне харчування. За прогнозами ЮНІСЕФ, до кінця року ціни на нього можуть зрости на 16%.
«Підвищення цін на 16 % може здатися прийнятним у контексті глобальних продовольчих ринків, але наприкінці цього ланцюжка постачання знаходиться відчайдушно виснажена дитина, для якої ставки є абсолютно неприйнятними», — каже виконавчий директор ЮНІСЕФ Кетрін Рассел.
Психологічна загроза
Якщо дитина знаходиться у зоні бойових дій або неподалік неї, вона може отримати серйозну психологічну травму. «Бомбардування, голод, вигнання та втеча, смерть родича, насильство. Моменти, у яких у людей виникає відчуття, що вони безпорадні перед тим, що відбувається. Такий досвід може призвести до травм, якщо з ними правильно не працювати», — каже журналістка Сабіне Боде, яка досліджує у своїх книгах те, як досвід війни одного покоління впливає на наступні.
Перші психологічні дослідження впливу війни на дитячу психіку стали проводитися після Другої світової. На сьогодні є вже багато матеріалів, присвячених цій проблемі.
Усі вони свідчать про те, що дитина, яка пережила війну, може зіткнутися з посттравматичним стресом, перепадами настрою, емоційними порушеннями та іншими труднощами. Причому це відбувається навіть у випадках, коли вoна не пам’ятає про страшні події.
«Перебуваючи в зоні бойових дій, дитина стикається зі смертю, — йдеться в Практичному керівництві зі зняття посттравматичного стресу. — Фактори, що травмують: безпосередня загроза життю та здоров’ю близьких, смерть близьких, ситуація вимушеної еміграції. У 70 % Кувейтських дітей, які пережили війну в Перській затоці, розвинувся високий або середній ступінь посттравматичного стресу».
У посібнику також йдеться, що у підлітків, які побували в зоні бойових дій, нерідко можуть виникати складнощі з навчанням або спілкуванням, а також порушення поведінки, наприклад, агресія або пригнічений стан.
Якщо дитина та її сім’я змушені були раптово виїхати з рідного дому, рятуючись від війни, це також може призвести до розвитку посттравматичного стресу. Сам факт раптового переселення, зміна країни та освітнього середовища, розлука з друзями — всі ці фактори впливають на психологічний стан.
Як допомогти дитині
Неможливо повністю вберегти дітей від проблем та стресу, особливо якщо ваша сім’я знаходиться в зоні бойових дій або ви змушені були раптово переїхати, рятуючись від небезпеки. Але можна допомогти адаптуватися до змін та відчути себе трохи спокійніше. Анастасія Ніколаєва, психолог та психофізіолог, викладач проєкту «Перебудова!», у матеріалі «Холода» дає кілька порад, як це зробити:
Не вдавати, що все як завжди. Навіть якщо зовні ситуація на цю мить здається спокійною, швидше за все, за поведінкою батьків діти зможуть помітити, що щось не так. А якщо навіть зараз вони не дізнаються про те, які події відбуваються в їхній країні або в їхній сім’ї, вони з’ясують це потім, й тоді довірчі відносини з дорослими та відчуття безпеки будуть підірвані.
При цьому важливо давати дитині стільки інформації про те, що відбувається, скільки вона готова сприйняти, та говорити тією мовою, яка їй зрозуміла. Не варто розповідати дошкільнику про геополітичні проблеми, якщо він про них не питає. Можна запитати дитину, що саме її зараз хвилює, і відповісти на ті питання, на які вона сама хоче отримати відповіді.
Якщо вам із сім’єю потрібно евакуюватися, краще прямо пояснити дітям, що відбувається, сказати, що там, де ви перебуваєте, зараз небезпечно. Пояснити, що ви переміщуєтесь у спокійніше місце, що ви їдете не одні та з вами будуть інші люди. Сказати, що ви повернетеся додому, коли там буде безпечніше.
Емоції – це нормально. Якщо дитині страшно та сумно, важливо пояснити, що в цих емоціях немає нічого поганого чи соромного, що ви самі можете їх відчувати. При цьому будьте готові до того, що на тлі стресу у неї може статися емоційний регрес. Буває так, що п’ятирічна дитина починає весь час вередувати й плакати, як дворічний, а підліток – бунтувати та злитися. Таку реакцію краще сприймати якнайспокійніше, у ній немає нічого протиприродного.
Знайти опору. Важливо створити хоч якийсь безпечний простір та відчуття стабільності. Наприклад, якщо є можливість дотримуватися чіткого порядку дня. Нагадувати дитині, що в історії вже були війни, але вони завжди закінчувалися. Можна вибрати спокійне місце, де ніхто з членів сім’ї не обговорює військовий конфлікт та його небезпеку.
