Чому бачити насильство — тяжко
У людини є дзеркальні нейрони – вони допомагають нам переймати досвід інших людей та вчитися. Наприклад, у дитинстві завдяки дзеркальним нейронам ми вчимося говорити, дивлячись на батьків, й засвоюємо норми поведінки, коли повторюємо за тими, хто нас оточує.
Дзеркальні нейрони, серед іншого, відповідають за емпатію. Коли ми бачимо те, що відбувається з іншими людьми, ми уявляємо себе на їхньому місці та частково можемо відчути їхню радість, біль або відчай.
Є люди, у яких через фізіологічні особливості дзеркальні нейрони працюють по-іншому, тому деякі не відчувають емпатії до тих, хто їх оточує або відчувають її дуже обмежено. Їм важко уявити себе на місці іншої людини та співчувати їй. Але є й ті, у кого навпаки емпатія дуже розвинена — такі люди можуть близько до серця сприймати чужі страждання.
Якщо людина стає свідком насильства та не може втрутитися, запобігти тому, що відбувається, вона може відчувати справжній біль. Також завдяки дзеркальним нейронам вона відчуває, що з нею може статися щось подібне, і вона не зможе вплинути на це.
Якщо насильству ніхто не зміг запобігти, у спостерігача закріплюється той самий досвід поразки та переживання кривди, що й у постраждалого. Це може статися не тільки з тими, хто наживо спостерігає сцену насильства — навіть те, що ми побачили по телевізору або прочитали в інтернеті, може серйозно поранити нас, якщо ми не підготовлені й недостатньо захищені психологічно.
Захисні реакції
Люди, які стали свідками насильства, переживають цей досвід по-різному. Усе залежить від їхнього власного досвіду, рівня чутливості та психологічних захистів, які вони вживають. Є кілька поширених моделей, які допомагають спостерігачам справлятися із ситуацією.
Заперечення
Людина може «відгородитися» від того, що вона бачить, навіюючи собі, що їй просто здалося. Типовий приклад — зіткнувшись з інформацією про жорстоке насильство в мас-медіа, люди часто кажуть, що це — фейки чи перебільшення.
Приєднання до агресора
Буває, що людина в такому жаху від того, що відбувається, що несвідомо вона вважає за краще прийняти бік нападника — у такому разі вона починає виправдовувати агресора або задобрювати у надії, що в такому разі проти нього насильство не застосують.
Виправлення світу
Для деяких людей головна захисна реакція – соціально корисна діяльність. Спроба зробити так, щоб насильства у світі поменшало, допомогти тим, кому можна допомогти. Займаючись благодійністю або роботою, що допомагає, людина не врятує того, хто постраждав на його очах. Але їй може стати краще від думок про те, що вона може запобігти бодай якійсь кількості схожих ситуацій у майбутньому.
Є ще багато різних захисних реакцій — хтось із головою йде у роботу, а хтось вважає за краще дистанціюватися від побаченого.
Деякі механізми здаються нам корисними, інші гідними засудження. Однак, все це — стратегії, які люди застосовують, щоб захистити власну психіку від важких наслідків побаченого.
Як допомогти собі
Буває, що у людини не виробилися захисні механізми або вона стала свідком такої жорстокості, що її звичні стратегії не допомогли впоратися з цим. У такому разі вона може зазнати серйозної психологічної травми. А якщо протягом кількох місяців людині не вдається опрацювати її та одужати, з’являється ризик розвитку посттравматичного синдрому.
Якщо ви стали свідком насильства та відчуваєте, що після цього ваше самопочуття змінилося й побачене не дає вам спокою, найкраще зробити хоча б деякі з цих кроків:
Звернутися до спеціаліста. Це найкраще, що можна зробити у даній ситуації. Знайти психолога чи психіатра буває тяжко, часто на це потрібні гроші. Але є й фахівці, які працюють на волонтерських засадах та консультують людей онлайн. Також, якщо у вас немає можливості потрапити на приймання до психолога, можна піти на приймання до невролога в муніципальній клініці — він допоможе впоратися із фізіологічними симптомами.
Звернути увагу на симптоми. Якщо ви в змозі регулювати фізіологічні прояви стресу, вам стане краще. Наприклад, якщо у вас зовсім зник апетит, складіть розклад їжі та з’їдайте хоча б трохи. Знайдіть на YouTube медитації або відео за методикою ДПРО – десенсибілізації та перероблюванні рухом очей. Це практики з доведеною ефективністю, які допомагають покращити самопочуття у стресовій ситуації.
Головне – поставтеся до свого стану серйозно, не применшуйте значення проблеми. Якщо ви не постраждали фізично, це не означає, що вашої проблеми немає і вам не потрібна допомога.
